Виховати в дитині управлінця, навчити його ефективної комунікації і розуміння своїх сильних і слабких сторін, ‒ такі завдання ставлять перед собою засновники альтернативних українських шкіл. Подібних закладів в Україні з кожним роком стає все більше. Ініціаторами їх створення найчастіше стають батьки, незадоволені існуючою системою освіти. Ми поговорили з засновниками трьох шкіл нового формату про те, що альтернативна освіта якісно відрізняється від «традиційного», і як отримані навички зможуть вплинути на наступне покоління.
Олена Ткачова
засновниця школи нового формату Sapiens
Навіщо: Моєму молодшому синові Михайлу п’ять з половиною років. В цьому році йому вже треба йти в школу. У мене була ідея віддати його в ліцей, де навчаються старші діти – Єгор і Варя, але потім я запитала себе: чи все підходить йому в цьому ліцеї? Не все. А коли я почала шукати інші варіанти, то зрозуміла, що на 100% мені не підходить жодна школа. Тому я пішла від зворотного і вирішила створювати своє. Я вважаю, що бажання вчитися – це природний інстинкт людини. Головне – підтримувати його і робити все, щоб дитина почула себе, зрозумів свої сильні і слабкі сторони і навчився з ними жити.
Як: Впритул за цю ідею я взялася в листопаді минулого року. Я багато спілкувалася з засновниками шкіл і викладачами, створила закриту групу, де спілкуюся з зацікавленими батьками. Я шукаю однодумців, оскільки батьки, школа і дитина – це єдиний організм, який буде брати участь в освітньому процесі. Відкривати планую вже у вересні цього року, для початку тільки для дітей від 6 до 10 років. Старша школа – в подальших планах. Зараз я розумію, що з тих, хто попросився в групу, будуть сформовані два перших класи. Ще буде два змішаних, де будуть діти віку другого, третього і четвертого класів. Але подібний поділ дуже умовний: у них будуть діти, які вже вміють читати і рахувати, різниця буде лише в навантаженні. Заняття будуть проходити в чотирьох міні-групах по 10 осіб. За кожною будуть закріплені свої педагог і тьютор. Причому тьютор тут не в ролі няньки або помічника, як у нас прийнято розуміти, а в ролі чуйного до запиту дитини людини, який здатний мотивувати і підтримувати.
Що у програмі: Розробляючи програму, я зверталася до засновниці «Спільношколи» Анастасії Кислинской. Її цінності дуже близькі мені: спрямованість на дитину, ненасильницька комунікація, ‒ все це я буду робити у своїй школі. Для кожного учня ми разом з батьками, психологом, тьютором і власне дитиною вибудовуємо маршрут на найближчі півроку. В кінці цього маршруту повинні бути не оцінки, а якісь позитивні зміни. Важливо не тільки почути очікування батьків, а й вловити інтереси дитини, зрозуміти, чи готовий він сидіти і писати прописи, або хоче більшої динамічності. Якщо говорити про обов’язковій програмі початкової школи, то ми її повністю покриваємо. Ми будемо відпрацьовувати навички у формі ігор, практичних занять або групової роботи над проектами.
Ще у нас будуть близько 20 курсів на вибір: мови, творчість, хореографія, музичні інструменти, видеопродакшн, графічний дизайн, ‒ усе, чим цікавляться діти. Ці курси входять в програму і не оплачуються окремо, тому, швидше за все, батьки будуть наполягати, щоб дитина спробував усе. Але нам важливо, щоб дитина не був перевантажений, щоб у нього був час на спілкування і прогулянки. Наше завдання – створити середовище, в якому дитині буде цікаво, а не прищеплювати йому цей інтерес штучно.
Як будуть оцінюватися результати: Зрозуміти, якими наші учні стануть у майбутньому, неможливо, але вже зараз ми зможемо стежити за їх навичками роботи в команді і здібностями відповідати за свої рішення. У кожної дитини буде власне портфоліо. Раз на півроку ми будемо звіряти його з тим рівнем, який ми спочатку для нього планували. Залежати він буде від того, як дитина проявляє себе в конфліктних ситуаціях, чи він може робити висновки і мислити логічно. Критеріїв безліч і всі вони будуть прописуватися окремо з кожним учнем. В залежності від результатів, ми зможемо будувати плани на наступні півроку, приймаючи до уваги характер та темперамент дитини, а також його зацікавленість якоюсь тематикою.
Марина Романенко
керуюча партнерка мережі «Перша дитяча академія»
Навіщо: Ідея створити свою школу прийшла з розумінням того, що мені нікуди віддати молодшу дочку Машу. Мені не подобалися викладачі. Мені не подобалися насмикані з інтернету програми. Коли я питала про плани уроків, на мене або дивилися як на божевільну, або відповідали, що освітяни – люди творчі. Ні про які гарантії не йшлося. Мене, як людину, яка мислить системно, це не влаштовувало. Я люблю, коли все чітко продумано і спрогнозовано, тому разом з командою ми створили систему, з якої стає зрозуміло, як дати дитині все необхідне.
Як Ми не орієнтувалися ні на які інші програми, оскільки одні вже давно застаріли, а інші, незважаючи на популярність, приносять більше шкоди ніж користі. Я орієнтувалася на декількох провідних світових вчених. Зокрема, на Льва Виготського, крутіше якого ще, напевно, ніхто не визначив, що таке мислення і мова. Крім того, я перечитала величезна кількість різних праць з психології. Добре, якщо фахівець прочитав у своїй області хоча б 200 робіт. У мене їх більше тисячі. І, власне, у мене є знання, напрацьовані за роки моєї практики з дорослими, які приходили розбиратися з дитячими проблемами.
Що у програмі: Так з’явився список з 240 властивих дитині якостей, рис характеру та розумових стратегій, які можна відстежувати практично на кожному занятті. Зараз всі, кому не лінь, говорять про навички. Але, щоб виробити їх потрібно створювати для дитини необхідні умови. Спочатку він повинен зрозуміти, як навички проявляються, а потім закріплювати їх і відточувати. Ми навчаємо педагогів правильного викладення програми, оскільки дворічному, трирічному або п’ятирічній дитині одні і ті ж речі подаються по-різному.
Як будуть оцінюватися результати: Нам важливо, щоб діти напрацювали комунікативні навички. Необхідно вчити дитину говорити повними реченнями, не боятися висловлювати свою думку і розуміти, що його точка зору може відрізнятися від інших дітей, і це нормально. Подібних комунікативних навичок можна нарахувати близько 60 і, якщо дитина опанує ними, можна буде сказати, що він навчився ефективно спілкуватися.
Богдан Александрук
засновник освітньої платформи ThinkGlobal
Навіщо: Мені вдалось помітити три основні причини, з яких батьки створюють власні школи. Перша – задовольнити індивідуальні потреби власної дитини в освіті. Своя школа дає відчуття достатньої свободи й гнучкості, щоб створити освітній процес саме таким, яким ви його собі уявляєте. Друга причина – самоактуалізація. Деяким людям важливо займатись промовами, в яких присутня місійна складова. Вони вбачають у ній значно ширші сенсі, ніж суто створення добробуту для себе і своєї родини. До речі, саме таким людям ми надаємо перевагу як партнерів при створенні нових шкіл. І, нарешті, третя причина полягає в тому, що створення власної школи часто стає органічним продовженням власного позашкільного освітнього бізнесу: садочка, центру дитячого розвитку тощо.
Як жартують мої колеги, я шукав школу для свого сина, а знайшов ще й роботу. Коли я шукав школу, я зіткнувся із вакуумом стратегічних сенсів школи. Як виглядає вакуум сенсів? Наприклад, якщо дитина запитає вчителя: «Для чого, власне, мені вивчати саме ті, що ви пропонуєте?», наскільки якісну відповідь вона отримає? Якщо ви запитаєте представника школи, для чого вона створена, то, скоріш за все, почуєте про поточний фізичний чи психологічний добробут дитини, альо не отримаєте якісну відповідь про портрет майбутнього випускника і його подальшу життєву самореалізацію.
Як Звісно, короткострокова логіка прийнятна для дошкільного навчального закладу, але, на мій погляд, школа має працювати на довгострокові перспективи. Тож я позбавивши сферу IT бізнесу, і за півтора місяці перша експериментальна навчальна група ThinkGlobal провела свій перший день навчання. Наступного року ми відкрили вже сім шкіл. А цьогоріч наші школи розпочнуть свою роботу в багатьох містах України.
Що у програмі: Найперші версії навчальних програм я писав власноруч. Звісно, мені дещо бракувало відповідного досвіду, однак я прагнув відобразити в програмах ті важливі результати, яких діти мають досягти для реалізації довгострокової мети школи. Одним із важливих принципів школи є перехід від освіти, орієнтованої на мислення виконавця, до освіти, орієнтованої на мислення управлінця, засновника чи творця. Мету і принципи ми виклали у концепції школи, котра разом із програмою еволюціонує щороку. Сьогодні за розвиток навчальної програми відповідає академічна команда, до складу якої входять як вчителі-практики, так і зовнішні фахівці чи навіть окремі організації.
Як будуть оцінюватися результати: Діти, які розпочнуть навчання в школі цього року закінчать своє навчання у 2030 році, тоді як розквіт професійної самореалізації для більшості з них доведеться на 2038-2050 роки. Тож сьогодні не можна бути впевненим у чомусь, що відбудеться за 20-30 років. Але можна бути впевненим у тому, що не відбудеться. Якщо ми не матимемо власної освітньої стратегії для наших дітей, то вони стануть частиною чужих стратегій, які не часто мають на меті інтереси наших дітей. Якщо ми не запропонуємо нові освітні сенсі та стратегії їх втілення, якщо ми хоча б не спробуємо, то успішна самореалізація наших дітей в глобальному світі навряд чи відбудеться.
