Багато чоловіків вважають, що жінки «просто сидять» в декреті. Відповідно, і вільного часу у них багато, і зайнятися особливо нічим. Не будемо розчаровувати їх остаточно тим, що і продихнути колись. Потім, коли і розпорядок дня щодо встановлений, і є розуміння, що і коли дитині потрібно, є варіанти відволіктися і переключитися. Звичайно, найчастіше хочеться просто відпочити, але іноді можна або потрібно пробувати нові або добре забуті старі види діяльності.

Наприклад, деякі мами починають вишивати, поки малюки сплять. На початку, щоб зв’язати-зшити-вишити саме те, що потрібно собі або дитині. Потім пробують інші варіанти або «колеги по пісочниці» просять такі ж пінетки, шапочку-рукавиці, кофтинку-светрик. І тоді хобі може стати способом заробітку.

Пам’ятаю одну маму, яка робила настільки цікаві карнавальні костюми для свого сина та дочки, що багато просили їх напрокат. Їй було нескладно робити, наприклад, жаб’ячі лапи з поролону і фарбувати їх зеленкою, майструвати корону не просто з картону і фольги, але з імітацією різьби і дорогоцінних каменів. Сподіваюся, що її хобі приносить їй не лише натхнення, але й гроші.

Іноді створення дитячих речей так захоплює, що переростає в інтернет-магазин. Як, наприклад, у Христини Винокурової. Як пише вона сама: «Ідея створення свого проекту з’явилася абсолютно випадково. Після народження [сина] Лева мені захотілося зробити для своєї дитини щось руками, але так як на той момент швейної машинки в мене не було (та й відверто кажучи, навичок шиття особливо теж не було), я взяла в руки голку і вирішила спробувати. Процес настільки затягнув і надихнув, що мене вже було не зупинити. З часом у мене з’явився мій помічник [швейна машина] «Brother», і методом проб і помилок я почала втілювати свої ідеї в життя. Першою іграшкою для Лева була оката сова. Я пам’ятаю, як виклала фото в Instagram, і на наступний день отримала свій перший замовлення. Так і з’явився мій проект «Leo’s mammy» («Ненька Лео»). Довгий час я жила в режимі «замовлення-замовлення-замовлення», напевно, пошила гору метеликів/зайчиків/подушок і т. д. І ось я зважилася на створення свого літтл-shop».

Коли я попросила Христину розкрити секрет свого успіху, вона написала: «Все, за що берешся, треба робити як для себе, з любов’ю, з натхненням! І не перетворюватися в звичайний магазин, люди цього не люблять. В першу чергу вони йдуть до тебе за настроєм».

Часто хобі з «проби сил» стає пристрастю і захопленням. Знаю кількох мам, які почали вишивати, щоб заспокоїти нерви, а в результаті освоїли кілька технік і створюють справжні шедеври. Вишивають стрічками, бісером. Одна з моїх колишніх колег у декреті стала робити торти – такі ошатні, з мастикою і всякими цікавинками по верху.

А ще багато мами вперше в декреті починають займатися фотографією – все одно хочеться запам’ятати кожен крок дорогоцінного чада. І для деяких з них фотосправа стає ще і заробітком – на початку фотографують діток знайомих, а далі, якщо входять у смак і майстерність, стають справжніми фотографами.

Фотограф Юлія Патяка завдяки своєму хобі змогла не тільки освоїти нову сферу, але і знайти себе: «Після зйомки я завжди думаю, чи змогла зробити, як хотіла, чи подобається мені робота…і знайшла свій самий вірний індикатор — я посміхаюся. Якщо я сиджу, переглядаю фото в камері і посміхаюся, я зняла те, навіщо я взагалі є як фотограф — ЛЮБОВ».

Крім того, багатьох при пошуку себе зупиняє страх втрати стабільності і страх невідомості. Для боротьби з ним у Юлії є свій рецепт: «За що я люблю свої страхи… Ну не те, щоб сильно люблю, але приймаю їх наявність у своєму житті, усвідомлюю і використовую. А що ви думали? Якщо уникати зіткнення з чимось, то ні перемога, ні поразка неможливі! А ось якщо дозволити якийсь непростій ситуації статися у вашому житті, розуміючи, що так страшно, але якщо спробувати викликати її на бій, то з’являється хоч якийсь шанс на перемогу. Знаєте, який мій базовий страх? З моєї патологічною потребою все контролювати — страх втратити стабільність. Але цей страх став головним, якому я кинула виклик. Страшно було дуже, що там приховувати. Але я кинула йому виклик і одну битву виграла — тепер я залежу тільки від себе. Мій добробут — тільки моя заслуга, хоч і нестабільна і не має регулярного грошового еквівалента.

Боятися я не перестала ні на секунду. Я з цим хлопцем по імені Страх живу і далі. Але тепер він інший, як капосний сусід по гуртожитку: жити не дуже приємно, але можна, іноді з користю для себе. Хто як не ВІН дасть мені в хвилини застою чарівний пендель?»

Результат Юлиних перемог і просто титанічної праці – вона знімає малюків перших днів життя, і праця ця кропітка і відповідальна.

Ще випадок — коли створення запрошень на день народження малюка або листівок друзям дитини стає теж більше, ніж хобі. І, до речі, організація дитячих днів народження – наше все. Іноді такі здібності допомагають мамам організовувати не тільки дні народження, але й інші заходи.

Організаційні навички можуть стати в нагоді при створенні популярних нині шкіл раннього розвитку, майстер-класів і курсів для дітвори. Ті, хто вміють не тільки робити чудові речі з підручних матеріалів, але й захопливо про це розповідати і передавати майстерність, збирають натовпи шанувальників. І не важливо, малювання це крейдою, складання кубиків на час або ліплення сніговиків з сиру і кокосової стружки – нинішні мами готові платити за те, щоб їхні діти росли різнобічними, і у них було дитинство. Тому варіанти проведення майстер-класів на будь-яку тематику для дітей і дорослих досить популярні. Особливо, якщо теми майстер-класів цікаві і викладають захоплююче. Тоді «сарафанне радіо» допоможе знайти нових клієнтів, не витрачаючи багато грошей на рекламу і залучення.

Одним з успішних прикладів не тільки організації чудової дитячої школи, але і творчого союзу двох талановитих мам Оксани Шевченко і Галини Кальченко, є «Білий Кіт». Оскільки талановиті і душевні люди щедрі у всьому, Оксана погодилася розповісти нам у всіх подробицях, як вони прийшли до ідеї створення арт-школи, як реалізують, чим можуть похвалитися.

«Не можна сказати, що сфера навчально-розважальних заходів для дітей в Києві відчуває у чомусь недолік. Але як мати двох дочок я відразу зрозуміла, в чому пробіл: з одного боку, дуже багато цікавих, але розрізнених і «одноразових» творчих задоволень — майстер-класів, з іншого – «довгограючі» студії для діток при художніх школах, які ввязываешься на кілька років – інакше, як говорять педагоги, результату не буде. Так, там працюють профі, але це профі, які виросли в іншій системі, а наші з вами діти – це вже зовсім інші люди! І ці люди так динамічні, так сприйнятливі, так швидко розвиваються!

Загалом, одного разу я зрозуміла, що сучасна дитина – скільки б років йому не було – здатний на швидкий результат. І тоді ми придумали нашу систему – експрес-курси, розраховані на 10 занять по вихідним. Вийшла особлива система навчання й розвитку дітей, побудована десятинедельными циклами. Ми зустрічаємося раз у тиждень, але інтенсивно і захоплено вчимося, закріплюємо отримані навички, отримуючи домашнє завдання. По закінченні — виставка в цій галереї з фуршетом і музикою.

У нас в арт-школі – клуб, причому за інтересами. Є дітки, які ходять вже два роки, починали з курсів ілюстрації для малюків, а тепер на наших очах виросли і доросли до живопису, історії мистецтв, занять фотографією. Головне в цій справі – щоб дитина не сильно усвідомлював, що ми його напружено чогось вчимо. Він просто захоплено поринає в тему разом з друзями, обговорює з нами і з ними все побачене і почуте і має право робити не так, як ми йому показуємо. А «репліки з залу» на уроках вітаються!

Звичайно, не стану стверджувати, що ми винайшли якусь нову методику. Але все ж… Наші діти дивовижні. Наприклад, нещодавно ми закінчили курс «Гра у Класиків». На кожному уроці проходимо одного з найвидатніших живописців, який породив напрямок у мистецтві. А потім намагаємося писати в його манері або жанрі. Дітям важливо все приміряти на себе. Тому ми дізнавалися, а як взагалі звичайна дитина ставати великим художником? Чим він займався в дитинстві? Чому став малювати? Чому малював саме так? Як він вчився, що його надихало? Як він розвивав спостережливість, чому використав саме ці кольори? І з’ясовувалося, що він просто був захоплений, а генієм його зовсім ніхто й не вважав… І дитина розуміє: так адже він був просто дитиною, таким же, як я! Значить, і я теж на це здатний. І у них пропадає всяка невпевненість, страх перед академізмом і своїми можливостями. Ось тут і починаються прориви!

Так, ще ми наших дітей на заняттях трошки годуємо. Художник не повинен бути голодним. Оскільки заняття триває понад півтора годин, а фактично іноді і через два з половиною «за вуха не відтягнеш», ми влаштовуємо веселе чаювання в перерві з байками про художників і всілякими історіями. Тобто перший урок – міні-лекція з картинками і побудова ескізу, перерва, потім живопис. Або для малюків: перший урок — читання казки, обговорення, розглядання, малювання, перерва, малювання, аплікація і т. д. Лекції і «лірику» готую я, малюнком займається відмінний викладач, художник-ілюстратор, мати дівчинки шести років Галина Кальченко. Вона блискуче справляється, щиро віддається процесу, дуже любить всіх дітей, встигає кожному потрібне приділити увагу і незмінно тримає зал». М’яка, але наполеглива.

Арт-школа відбрунькувалася від галереї «МІНУС 4», де регулярно проходять виставки. Тому завжди дітям проводжу екскурсію прямо на місці, обговорюємо техніки і жанри, якщо потрібно, знімаємо картини зі стін, щоб краще розглянути і «помацати мазки». Або «граємо в Лувр» — дозволяю розвішувати нові картини по стінах. У минулому році з кращими роботами малюків надрукували футболки – дуже круто вийшло.

Зараз у нас в активі школи кілька відмінних курсів: по ілюстрації «Казка своїми руками» для малюків від 4,5 років, коли ми слухаємо історії чи казки з закритими очима, представляємо персонажів, а потім на аркушах з текстом створюємо ілюстрації в різних техніках, доступних в цьому віці. В кінці курсу з цих яскравих листків збираємо власну книжку в техніці крап-букінг, а дитина стає автором ілюстрацій. Для діток постарше – це живопис і історія мистецтв «Гра у Класиків» і «Арт-машина часу». Подорожуємо від митця до митця, від епохи до епохи, пишемо акрилом. Наші діти впевнено відрізняють Ренуара від Ван Гога, знайомі з Малевичем і Кандинським, ніколи не переплутають єгипетські піраміди з піраміди Майя. Це забавно спостерігати, як восьми-десятирічні хлопчики і дівчатка на повному серйозі обговорюють, що Матісс яскравіше Ренуара і він подобається більше, а Ван Гог ніякої не божевільний – це все придумали, щоб дорожче продавати його картини, а малювати абстракцію, виявляється, так складно, це зовсім не наляпати кілька плям і різнокольорових квадратиків. І у Малевича взагалі-то все зрозуміло – це він так намалював невагомість.

Ще є курси з кулінарії: шеф-кухар ресторану «Старомак» Микола Ільїн або су-шеф Геннадій М’ясників раз в два тижні «складають» не тільки смачні, але і цікаві страви. А я розповідаю цікаві кулінарні історії. Потім ми їх готуємо, всі ласують смакотою і отримують в подарунок колекційний рецепт для домашніх експериментів.

Дітей не обдуриш – вони ж тонше барометрів. А у нас вільна атмосфера, всі відчувають себе як вдома, і персонал «Старомака», де ми базуємося, створюють нам всі умови для щастя і творчості».

Як «користувач» арт-школи «Білий кіт» і мама активного учасника кулінарних майстер-класів скажу: дійсно, шумно і весело.

Якщо ж мамі потрібно працювати, не виходячи з дому, є багато варіантів віддаленої роботи – від переказів, копірайтингу та рерайтингу до підбору персоналу, програмування та ведення бухобліку. А ще дизайн, створення сайтів і навіть телефонні переговори. Останнім часом популярно вивчення іноземних мов по скайпу – це ще один із варіантів заробітку, який не тільки приносить гроші, але і дозволяє залишатися в строю», підтримуючи робочий рівень володіння іноземною мовою. Це вже навіть не хобі, але «робочий декрет».

Правда, при цьому важливо дотримуватися обережності і не потрапити на вудочку до шахраїв – коли робота зроблена, а грошей не дали. Тому перед тим, як вступити в ділові відносини», бажано перевірити, що пишуть про вашого майбутнього роботодавця в Інтернеті. Під час читання відгуків потрібно відокремити інсинуації злобних наклепників від істинно незадоволених огидним роботодавцем. І заздалегідь приміряти на себе ситуацію – робота зроблена, а грошей немає. Звичайно, якщо грошей не дадуть, «буде досвід». Але, якщо робота робилася не заради досвіду і придбання-відновлення навичок, а заради грошей, це прикро. Тим не менш, у такій співпраці є і плюс, якщо з роботодавцем ділові відносини налагодяться і знадобиться робота на повний день, є вагомий шанс на працевлаштування. У наших реаліях, коли молодих мам на роботу беруть неохоче з-за можливих лікарняних і отпрашиваний – теж добре. Тим більше, що за час віддаленої співпраці ви зможете визначитися, чи хочете ви самі там працювати «на 100%» чи приробітку вам достатньо.

Підводячи підсумок, можна резюмувати, що варіантів монетизації хобі зараз більш, ніж достатньо. І варіантів вибору хобі, і способів реалізації. Тим не менш, важливо розуміти, що монетизуючи хобі, потрібно виділяти на це час, сили та енергію і правильно розрахувати витрату зусиль. Тому що кинувши на півдорозі, почати знову буде вже важко. Але зате можна спробувати інший вид діяльності.

Отже, дерзайте – дорогу здолає той, хто йде.