Сучасна художниця Яеї Кюсама відома у всьому світі завдяки своїм заворожуючим інсталяціям в дусі поп-арту і абстрактного експресіонізму. 88-річна японка донині продовжує створювати все нові і нові твори. Її персональні виставки «Свято життя» і «Нескінченні мережі» в Галереї Девіда Цвирнера в Нью-Йорку не стільки перформанси, скільки відображення колективного досвіду людства. Кюсама – сама «дорога» художниця в світі, її останні роботи продані за $7 млн.
Історія її життя досить незвичайна. На злеті своєї кар’єри художниця змушена була виїхати з Нью-Йорка, де її вже гриміла слава щосили, і переїхати до Японії з-за проблем зі здоров’ям – вона була фізично і емоційно виснажена. Потім, в 1977 році Кюсама пройшла курс лікування в токійській психіатричної лікарні, де й живе до цих пір. При цьому художниця активно працює над своїми інсталяціями та картинами в студії, що розташована поруч з лікарнею.
Історія Кюсамы – приклад нестандартного підходу до прийняття рішень та піклування про своєму емоційному і фізичному стані. Художниця вважає, що першочергове завдання кожної людини – турбота про себе, і доводить це на особистому прикладі. Є речі, які Кюсама вважає найважливішими на шляху до внутрішньої гармонії.
Стійко переносити відмови
Всю свою кар’єру Кюсама вважалася «королевою відчайдушних кроків» — вона створювала провокаційні перформанси, використовуючи експериментальні інструменти і потихеньку витісняє традиційне мистецтво. Вона багато і відкрито критикувала споживацьке ставлення до мистецтва. Так, в 1966 році на виставці Бієнале художниця створила перформанс у перформансі. На відкритті виставки Кюсама особисто продавала гостям частини інсталяції – мерехтливі кулі по $2 за штуку. Так вона висловила своє ставлення до комерції, але не була почута. Організатори Бієнале в примусовому порядку позбавили Кюсаму права продовжувати участь у виставці.
Але художниця не здавалася і вперто йшла вперед. Через багато років, в 1993 році, вона тріумфально повернулася на Бієнале – організатори запросили вже відому художницю для створення цілого павільйону.
Робити тільки те, що подобається
В молодості Кюсама навчалася в Кіотському коледжі мистецтв. Пізніше вона говорила, що цей досвід був нудним і нестерпним. Саме це розчарування в традиційному мистецтві примусила її звернути увагу на західні сучасні течії в образотворчому мистецтві і спонукало розпочати свою кар’єру в Америці. Без розчарування не було б прориву.
Звертати увагу на внутрішній стан
Роботи Кюсамы – найдорожчі твори сучасного мистецтва, але цей успіх коштував їй здоров’я. Вона страждала від перевтоми, вигоряння і фізичного виснаження, і в результаті їй довелося звернутися за медичною допомогою. З тих пір художниця багато часу приділяє своїм емоційним станом.
Шукати відповідні інструменти для роботи
З тих пір, як художниця постійно живе в психіатричній лікарні в Токіо, з кожним роком вона створює все більше творів, і вони стають все дорожче. Дивно, як вона використовувала свою примусову, а потім і добровільну госпіталізацію в якості художнього інструменту, який допомагає їй створювати унікальні речі. «Для мене зовсім неважливо, працюю я в закритому просторі, в лікарні або де-небудь ще. Важливо, що кожен день я продовжую створювати нове», — розповіла Кюсама в інтерв’ю The Huffington Post.
Цінувати наставників і друзів
Друзі і колеги Кюсамы підтримували її у важкі роки. Її подруга і колега Джорджія о’кіффі завжди допомагала їй вирішувати ділові питання і навіть переконувала власного арт-дилера купувати деякі роботи Кюсамы, коли у тій були проблеми з грошима. Кращі рецензії та огляди робіт японки, а також сама конструктивна критика теж виходили від друзів – художника-мінімаліста Дональда Джадда і давнього друга Джозефа Корнелла.
Закохуватися в процес роботи
«Ні гроші, ні слава, ні успіх не зроблять вашу роботу більш приємною, захоплюючою і значимою для вас», — вважає Кюсама. Тільки задоволення від процесу і любов до роботи тут грають роль. Художниця бачить у щоденній робочої практиці свій шлях до стабільності і гармонії. У своїй автобіографії вона написала: «Кожен день я воюю з болем, тривогою і страхом, і мистецтво – єдине моє спасіння в цій війні».
