Журналіст, блогер
Коли іммігранту доводиться стикатися з бюрократією приймаючої країни, це практично завжди шок і паніка. Шок тому, що не маєш поняття, куди бігти і як протистояти невдачам на бюрократичному шляху. Паніка тому, що абсолютно не володієш ситуацією, і кожна забута папірець відкидає тебе автоматично на кілька місяців вдалину від бажаного результату.
Франція – досить бюрократична країна, щоб у недосвідченого приїжджого на третьому місяці життя тут відбулися перші нервові припадки. Тому є декілька логічних причин, і не варто звинувачувати іммігрантів в неврівноваженості нервової системи. Місцева система сама кого хочеш виведе з моральної рівноваги! Наприклад, держава вимагає, щоб після приїзду у Францію на постійне проживання іммігранти пройшли навчання – основи життєвих правил і основи державного і суспільного устрою. Тим, кому потрібна допомога з отриманням страховки або соціального житла, на цих навчальних курсах чітко розповідається, які кроки для цього треба зробити. Це вкрай корисна і важлива інформація для тих, хто в ній потребує. Але… читаються ці курси через 3-4 місяця після в’їзду в країну. Так що з усіма формальностями і паперами доводиться розбиратися самим.
Нескінченні листування
Якщо ви любили писати листи на село дідусеві — вам у Францію. Такої кількості конвертів з марками у мене не було останні років десять. Все, що стосується офіційних паперів, школи, шпиталі, страховки… Все оформляється папір, друкується на фірмовому бланку і надсилається з поштовими голубами. Забув подати в страхову? Вітаю! Тобі приходить лист, на яке треба відповісти, прикласти до нього необхідну копію і — правильно! — відправити назад. Електронна переписка? Ні, не чули.
Доктор, у мене це…
Потрапити до лікаря у Франції досить складно, якщо у тебе не екстрений випадок і не шпиталь, як було в мене з донькою, яка пошкодила руку. Лікарів багато, але все одно вони перевантажені і черги до фахівців можуть досягати декількох місяців. Поки потрапиш, наприклад, до невропатолога, і забудеш, в якому боці у тебе кололо. Причина дуже проста: без рецепта у французькій аптеці не купити практично нічого. Тому до лікаря треба йти з будь-якої причини, навіть банального ГРВІ чи тонзиліту.
Поспішати не потрібно
Французька система змушує іммігранта мобілізуватися, коли йому потрібно оформляти якісь папери, але сама поспішати не поспішає. Всі процедури, які стосуються підтвердження візи, оформлення виду на проживання, заміни водійських прав і іншого, запросто можуть зайняти кілька місяців. Спочатку це викликає формене нерозуміння. Але розумні люди радять у такому разі залишити все як є і просто займатися всім завчасно.
Ваша дитина? Ваша відповідальність!
Школа і дитячий життя — тема настільки ґрунтовна, що в перший час детному іммігранту здається, що йому виклали всю гору папірців «по вашому хлопчику», які з якоїсь причини не були підписані раніше. І тепер треба терміново надолужити згаяне. Обід, похід в кіно з класом, вихід на практичні заняття з природознавства в сусідній ліс — все здійснюється під підпис, перепис з адміністрацією і методом використання онлайн-сервісів (так!) від шкіл і коледжів. Батьки завжди в курсі, що відбувається з їх дитиною, поки він у школі — і це не просто право, а священний обов’язок.
Словом, щоб здолати французьку бюрократичну машину, потрібно самому трохи… бути машиною. У всякому разі, емоції варто вимкнути, а терпіння – включити. Недарма ж одна з улюблених фраз французів: «Потрібно мати терпіння». Запасаємося ним!
Особистий блог Лариси Міщанчук: ptaxa.kiev.ua
