Сьогоднішні наші героїні чудово справляються зі своєю роботою: в одному з найпрестижніших університетів світу, однією з найбільших компаній і одному з найбільш впливових установ. Але на початку своєї кар’єри глава МВФ Крістін Лагард, президент Гарварду Дрю Фауст і генеральний директор компанії PepsiCo Індра Нуйі чули від оточуючих лише те, що вони нічого не доб’ються в роботі тільки з-за того, що вони жінки!
Цих трьох леді об’єднує не лише кар’єрний успіх, але і те, що в різних ситуаціях і в різний час, їм говорили про те, що вони лізуть не в свою справу, світ чоловіків підімне під себе, дівчата і жінки не повинні прагнути до таких же висот, як і чоловіки. Однак Лагард, Фауст і Нуйі не стали слухати «старовірів». Їхня реакція та креативний підхід до вирішення одвічної проблеми про гендерну нерівність змусить перевернути ваш світ і змінити ставлення оточуючих до себе.
Крістін Лагард, голова МВФ
«Співбесіду пішло не за планом»
Задовго до призначення на посаду глави МВФ в 2011 Крістін Лагард прийшла на співбесіду в юридичну компанію: «Це сталося, коли я влаштовувалася на найбільшу юридичну фірму в Парижі. Роботодавці сказали мені, що я буду відмінним працівником, мені дадуть хорошу роботу, але я не повинна розраховувати на партнерство, тому що я – жінка. Тоді я подумала, що ця робота не варто мене і я йду. В голові крутилися питання: навіщо мені працювати в компанії з таким ставленням? Що б я могла тут зробити? У цей момент я відчула якусь особливу свободу». Лагард не стала партнером в цій фірмі, але вона стала першою жінкою-главою міжнародної юридичної фірми Baker & McKenzie, першою жінкою-міністром економіки і фінансів одній Франції, першою жінкою-главою МВФ.
Дрю Фауст, президент Гарварду
«Обмеження дратують!»
Історик, президент Гарвардського університету, автор-номінант Пулітцерівської премії Дрю Фауст зросла на півдні США в обстановці, яка точно не сприяла її легкому просування до висот і великих досягнень. В рамках Всесвітнього економічного форуму Фауст розповіла про ставлення суспільства до гендерній нерівності, з яким вона зіштовхнулася ще в дитинстві: «Коли я була маленькою, ми жили у Вірджинії. Моя мати вважала, що моє призначення – знайти доброго чоловіка і створити сім’ю. А на мої обурені вигуки з-за обмежень, які поширювалися на мене, але не на моїх трьох братів, я чула від неї щось на кшталт: «Це світ чоловіків, дитинко, і чим раніше ти це зрозумієш, тим краще». Зрозуміло, Дрю не підтримала точку зору своєї матері. У 2007 вона була призначена президентом Гарварду, написала шість книг, остання з яких The Republic of Suffering була номінована на Пулітцерівську премію. В одному з інтерв’ю у Фауст запитали, чи було призначення директором Гарварду її дитячою мрією. Її відповідь була: «Я ж не божевільна! У той час в Гарварді не було жодного жіночого факультету!». Сучасні реалії дозволили змінити ситуацію в кращу сторону, проте гендерна нерівність занадто міцно вкоренилося в академічних колах, а особливо на керівних посадах. Приміром, у Європі всього близько 20% професорів-жінок.
Індра Нуйі, генеральний директор компанії Pepsi
купила молоко…і очолила компанію!
У 2001 році Індра Нуйі була призначена президентом і головним фінансовим директором відомого бренду Pepsi – новина, яка привела б будь-якого батька в захват і сп’янила б почуттям гордості. Однак, коли Індра повернулася додому з роботи та зібралася повідомити рідним про підвищення, її навіть не захотіли слухати – будинку закінчилося молоко. І це при тому, що її чоловік вже дві години як був удома, у матері було кілька помічниць по будинку, які вона забула попросити купити молока… Нуйі була слухняною дочкою, і їй більше нічого не залишалося, крім як купити молока. Так само слухняно Індра продовжувала підніматися по кар’єрних сходах. У 2006 вона стала п’ятим генеральним директором в історії Pepsi, а в 2008 була призначена ще й головою Ділової ради США-Індія.
Ці історії надихають! Але, на жаль, вони, швидше, виняток. Виходячи з звіту «Майбутнє професій», представленого на Всесвітньому Економічному форумі: тільки один з десяти керівників – жінка. Вкорінене переконання про те, що чоловік повинен бути годувальником, а жінка – берегинею вогнища не повинно стосуватися робочих відносин і в сучасних реаліях абсолютно не актуально.
Джерело: weforum.org
