Євген Комаровський, дитячий лікар, кандидат медичних наук, автор популярних книг і телепрограм, присвячених здоров’ю дітей.
Про народження бренду
Я 40 років життя орав як проклятий і думав, як пробитися в люди. Це було, є і буде.
Я зайшов в операційну у 18 років, а вийшов звідти практично інвалідом 30. В три години дня у мене закінчувався робочий день, я сідав у машину і їздив по приватним викликам, тому що треба було годувати свою сім’ю. Але в якийсь момент я зрозумів, що все, що потрібно моїй лікарні від мене, — псувати мені нерви. Тому що коли ти намагаєшся бути номером один, то всі твої неприємності — це величезна удача для оточуючих.
А потім трапилася така історія: у мене був один пацієнт, якого занесло в 48 років вперше стати татом. І він виявився надзвичайно дисциплінованим, вони з дружиною робили все, що я говорив. Вони усвідомили, що можна радіти дитині, спати по ночах, відпочивати, їздити з ним у подорожі. Тоді все, що у нього було, він вклав у проект «Доктор Комаровський». Він створив умови, при яких я міг писати.
Сотні, можливо, тисячі академіків і професорів будуть щасливі ткнути мене носом в мої помилки. І той факт, що мене ні разу ще не ткнули, говорить про те, що я дуже серйозно працюю над своїми текстами. Тому я написав одну книгу за 15 років і 12 книг — за шість років.
Про роботу та бізнесі
Основний дохід приносить сьогодні участь у телепроектах, сайт, видання книг і канал на Youtube. Клініка — це хобі, це медичний заклад, мета якого — дати хірургічну, практичну допомогу батькам, допомогти їм вижити в країні, де немає нормальної медицини.
Правда, зараз я не отримую ніякого задоволення від педіатричної практики, тому що мене вже складно здивувати. З іншого боку, до мене часто приходять не скаржитися, а хвалитися: «Здрастуйте, Євген Олегович! Нам рочок виповнився, ми весь цей час жили за вашим рекомендаціям!» І ось це радість. У Харкові 15 тисяч «моїх» дітей, це одна з причин, чому я звідси нікуди не їду.
Про своїх дітей
Мені настільки важко далася професія лікаря… Коли ти через все це проходиш, ти не хочеш цієї долі своїм дітям. Багато людей звикли бачити картинку, коли лікаря закидають квітами, насправді це буває вкрай рідко. Від твоїх дій, твоїх рішень залежить людське життя. Ти розумієш ціну своєї помилки.
Мої діти мали можливість спостерігати, як тато працює, який приповзав додому о восьмій вечора, три години спав до одинадцяти, сідав писати на кухні, в чотири ранку лягав, а в шість вставав. Тобто спав п’ять годин на день, і так десятиліттями. Тому один син — юрист, другий — програміст. Я можу з ними поговорити про що завгодно, крім медицини.
Про батьківство
Всі вихідні я проводив вдома і два тижні відпустки ми відпочивали разом: на байдарках, у лісі. Для мене немає поняття «пляжного відпочинку». Це взагалі не моє. Кожні вихідні ми кудись їздили, розмовляли, щось обговорювали. Мені здається, я — нормальний батько. Глобальні рішення, що стосуються дітей, ми з дружиною приймали разом. Це важливо. Головне завдання батька — не бути відстороненим. Хоча, чесно зізнаюся, я не був ні на одному батьківських зборах.
Про сучасних батьків
5-15% — такий рівень адекватності батьків сьогодні, на жаль. Коли ти пояснюєш, що антибіотики не діють на віруси, що дітей не можна розтирати спиртом, не потрібно одягати шапочку дитині в спеку, що діти хворіють не тому, що мерзнуть, а тому, що потіють, що якщо дитина не хоче їсти, не можна змушувати — такі елементарні речі зрозуміти і прийняти в змозі 15 відсотків.
Інша справа, коли беруть приклад з інших батьків. Якщо в пісочниці 10 в шапочках, а один без шапочки, то нічого у вас не вийде. Але якщо ви приходите в шапочці, а там п’ять нормальних — є шанс, що ви до цього долучіться. Але в цілому все досить сумно.
Більш того, як боротися з медичної пропагандою, наприклад, коли десятки тисяч лікарів лікують вірусні інфекції антибіотиками? Ніде в цивілізованій країні не можуть зрозуміти, як це вколоти дитині попу. Ні в Америці, ні в Європі, ні в Ізраїлі не роблять уколи внутрішньом’язово. А один я боротися з цією системою не зможу.
Я просто роблю свою справу. Хтось мене підтримує, слава богу. Хто не підтримує, але це їхня справа, як говориться. Я лечу всіх, незалежно від становища у суспільстві, і так, як того вимагає медична наука.
Читайте також: Чотири батьківських помилки на думку Євгена Комаровського
