При виборі людини, який буде доглядати за дитиною, поки ви працюєте або вийшли у справах, у кожній з мам свої критерії. Коли доступу до родичів немає, і потрібно вибирати бэбиситтера або няню, одна частина проблеми — це кваліфікація і професіоналізм цієї людини. А інша — підготовка батьків та дитини, в житті і будинку яких з’являється новий, стороння людина. А якщо у дитини це відбувається вперше, то до його адаптації варто підійти з ще більшою відповідальністю. Саме про це говорили учасники презентації платформи Babysitter4U, яка займається навчанням бэбиситтеров і сервісами для батьків.
Ганна Пліш, дитячий психолог, співзасновниця платформи Babysitter4U
Коли моїй доньці виповнився рік, мені настав час виходити на роботу, і постало питання, з ким залишати дитину, так як наші бабусі і дідусі далеко. З суб’єктивних міркувань я не хотіла звертатися до допомоги нянь, так як мені хотілося знайти молодого, енергійного людини, при цьому відповідального і надійного. Ми звернулися до наших знайомих, і їх донька, студентка інституту, стала нам допомагати, сидіти з дитиною. Два тижні я вводила її в курс справи, і вона стала повноцінно нам допомагати.
Звикнути до бэбиситтеру потрібно не тільки дитині, але і мамі — до вільного часу, який у неї з’являється. Спокій мами дуже добре транслюється дитині. Якщо мама турбується перед приходом бэбиситтера, а потім кожні десять хвилин дзвонить і дізнається, чи поїла дитина, пограв, це настрій передається і йому. Мамі теж потрібно «дозріти», бути готовою залишити дитину на час.
Наталія Кучеровская, психолог, організатор студії «Щасливі люди»
Бэбиситтер повинен вибудовувати з дитиною відносини довіри і співробітництва. Надійний зв’язок з дорослим, який забезпечує догляд за дитиною, дає йому можливість займатися грою, дослідженням навколишнього світу. Якщо дорослий надійний у всіх сенсах – і фізично, і емоційно, він розуміє дитину, і не тільки коли він веселий, але під час істерики, заперечень, і не виходить з позиції співробітництва в позицію контролю. В цих відносинах співробітництва важливо, щоб між дитиною і бэбиситтером встановилося довіру.
В залежності від віку, дитині потрібен різний час на встановлення довірчих відносин. Вік визначає, наскільки йому вистачає психічних ресурсів, щоб пережити розлуку з мамою. Якщо дитина крихітний, йому немає ще року, то потрібно більше часу, щоб встановити контакт з бэбиситтером. Якщо ви припускаєте час від часу звертатися до одного й того ж людині, то бажано, щоб кілька днів він побув поруч з мамою, щоб вона на нього добре реагувала. І тоді дитина включить цього дорослого як близького в своє коло. Чим старше дитина, тим йому легше переживати це напруга. Після трьох років, коли дитині відкривається світ інших людей, дітей, йому легше вступити в контакт з бэбиситтером з його «внутрішнім» дитиною, відкритим і доброзичливим.
Конфіденційність є важливим питанням, адже бэбиситтер – стороння людина, яка приходить у сім’ю. Він навіть ненавмисно може висловитися, поділитися переживанням і мимоволі завдати шкоди. Бэбиситтер, безумовно, повинен розповідати мамі все, що стосується здоров’я та особливостей поведінки дитини. Але все, що стосується особистого спілкування, — це хитка тема. Тут важливо у всіх подробицях обговорювати з мамою, що б вона хотіла знати про дитину, адже мамі хочеться мати зворотний зв’язок про те, що було. Але в спілкуванні між бэбиситером і дитиною, як і у відносинах будь-яких інших людей, може з’явиться сокровенний момент, те, що їх зближує, створює довіру між ними, і це мамі знати необов’язково.
Юлія Ларіна, дитячий психолог, автор книги «Розмова з батьками»
Дитина повинна розуміти, що відбувається. Йому буде легше, коли мама скаже, що з цим хлопцем/дівчиною він проведе якийсь час, що мама довіряє цій людині. Ці параметри повинні бути задані, позначені. Мама не повинна зникати, це викликає у дитини тривогу. Якщо мама прагне швидко вислизнути, це переживається дитиною катастрофічно важко, підриває базова довіра, яка так тонко і довго вибудовується. І це не на користь відносинам дитини з бэбиситтером, до допомоги якого сім’я може звертатися.
Куди б мама не відлучалася, дитини важливо попереджати, навіть якщо ви йдете мити голову. Діти потребують в тому, щоб з ними говорили зрозумілою їм мовою. Чим більше ви розповісте дитині, що буде відбуватися в його житті найближчим часом, тим спокійніше він буде реагувати на ці зміни. В момент прощання важливо контейнирование почуттів дитини, обговорювання того, що він тривожиться з приводу розставання з мамою. Основне завдання – заспокоїти дитину. Чим старша дитина стає, тим триваліше проміжки, які він здатний витримати без мами. Головне – встановлювати правильне для його віку час, треба йти за своїм материнським відчуттям, воно підкаже найбільш правильним проміжок часу без мами. Однорічні діти, коли грають в іншій кімнаті, вдаються до мами кожні 10-20 хвилин – вони бачать її, заспокоюються і біжать грати далі.
У полі відносин дитини та бэбиситтера активізується його здатність і бажання грати і триває, коли мами немає. В залежності від того, наскільки спокійно і комфортно себе почуває дитина, у нього налагоджується контакт з бэбиситтером чи ні.
