приватна мед.практика
сімейний доктор
Віддавати дитину в садок чи ні — питання для окремо взятої мами. А якщо бути точніше, то це більшою мірою залежить від цілей, які вона перед собою ставить.
Що першочергово: звільнити мамі час для себе, повноцінної реалізації, виходу на роботу або ж це заклик совісті і нав’язаної пропаганди про необхідність проходження соціалізації.
Відразу почну з другого випадку і порозсипаю стереотип про те, що в колективі однолітків дитина пройде соціалізацію більш безпечно і якісно».
Спостерігаю багато дітей, які відмінно ладнають з однолітками, спілкуються і вирішують конфлікти, але ніколи не ходили в садок — вони такими народилися… «Дитсадок соціалізує» — поширена помилка. А ефективність взаємодії дитини з суспільством безпосередньо залежить від генетичних факторів, виховання, сімейного прикладу, якщо хочете, навіть від дати народження вашої дитини! Саме ці фактори «верстають» психотип людини.
Не буду наводити приклади, коли дитина і в садок ходив, і в школу, а «соціалізуватися» так і не навчився. Думаю, у кожного сплив образ такого однокласника або колеги.
Тому дитсадок з міркувань «так краще для дитини» точно не варіант.
Тепер повернемося до першопричини — мама звільняє собі час.
Це необхідно, не сперечаюся, і важливо для психіки мами і підвищення рівня задоволеності життям. Але в такому випадку задайте собі питання, якою ціною ви отримуєте це час і точно чи це того варте (для деяких таки варто).
З моменту передачі свого чада в руки вихователів і нянь батьки впевнені, що дитина зайнятий правильними розвиваючими речами і за ним доглядає людина належної кваліфікації. Можливо і так. Але ось наскільки ретельно доглядає і якого рівня його професіоналізм, як і взагалі бажання виконувати свою роботу, завжди питання. Причому це стосується абсолютно всіх садів, включаючи і елітні.
Тепер розглянемо цю ситуацію з точки зору того, що ж отримує дитина.
А він отримує в першу чергу стрес, або, як кажуть психологи, перший досвід розриву з мамою. А також — «бонусом» нескінченна кількість атак на свій імунітет і як підсумок (за рідкісним винятком), часті ГРВІ/ГРЗ і негативні дитячі спогади.
Який вихід? За моїми численними спостереженнями, можу сказати, що найбільш оптимальним варіантом є садок сімейного типу, з домашньою обстановкою, невеликими групами і уважним персоналом, або няня. В останньому випадку дитина залишається у рідних стінах із знайомою йому жінкою. З точки зору психології це свого роду підміна, і вона проходить зі значно меншими наслідками для психіки, ніж садиковский досвід.
А горезвісну соціалізацію малюк може успішно пройти і під час ігор на дитячому майданчику у дворі. І головне — не варто побоюватися, що дитина без дитячого садка при вступі в школу випробує шок і відчуження. Не забувайте, що до того часу у нього буде зовсім інший рівень зрілості психіки.
Якщо у вас є животрепетні питання, адресовані докторові Зеленському, надсилайте їх на адресу info@womo.com.ua
